Кажуть гроші світ тримають

Кажуть гроші світ тримають,
Та кого ж вони спасли?
Хтось на мерсі, хтось в трамваї,
А у кожного свої гали.
Хтось рахує, хтось втрачає,
Хтось краде, а хтось мовчить,
А життя, як карта, грає,
Тільки не дає зупини.
Кожному своє, кому мрій, кому рахунки,
Хтось за долар душу віддає, без сумнівів,
А я спокій свій не продаю,
Бо знаю, щастя не в гаманцю.
Бачив я, як друзі гаснуть,
Як на злато йдуть мости,
Той, хто мав, уже не власне.
Бо не зміг себе знайти. І що з того, що ти з грошима,
Коли серцем обитом,
Я краще з бідою за спиною,
Та з душею, а не дроном.
Кожному своє, кому злато, кому віра,
Кому слідчий, не комусь, душа щира, І хай сміються ті, хто вгорі,
А я спокій знайду в своїй грі.
Бо за гроші не купиш ніч.
Не купиш спогад, не купиш крик.
Все, що справжнє, то не банк,
А в серці простий чоловік.
Кожному своє, і хай так буде,
Хтось у златі, а хтось в гроші.