Тихо не спіши

А она ему не нужна, потому что это грех.
Он и цвет, он и небо, он и час.
Он бы вечности с ней еще не раз.
Да сердце не наказ, не змусишь жить.
Ибо друга, а ему любить, он мовчить.
Но в очах пожежа, а друзья, это не то, что нужно.
В мире так не может.
А в нього всередині ламало чоль
Він мовчав, ковтав образий біль
Посмехався, хоть душа як сіль
Він би все пробачив, все стерпів
Тебе взаимності, він просто зорі
Він би зорі кинув її під ноги
Він би стерз душі її тривоги