Серце гримит

Запирай самки ключами, чтоб не дуло витро.
Ти там не дивися в небо, по зірці висок.
Тиху голову усемлюй маленьким кроком.
У ночи, то боженька визрака лачи.
И всі голоси, и думки, то просто шум гівської ріки.
Межи нічних облуд я заспіваю,
З розуму, щоб не зійти.
Навіть є хопи блуд я,
Добре знаю, і в колтостежку війти.
У-у-у-у, у страху великі очи.
Сам не знаєш, что хочешь,
А ты живёшь в своей правді.
Не шестий, не пик, не чутери, не три.
Най страхи розбивуть студенні вітри.
Не два, не один, так було спокон веку.
Все пройде ліше півень без закурку.
А сердце ремит в ночи,
То боженька везет калачей.
Всі голоси, думки, то просто шум гирської ріки.
Меже ніч, небо внутрь я заспіваю
З розуму, щоб не зійти.
Навіть як хапин лод,
Я добре знаю, яку до стежку йти.
Запирай замки ключами, чтоб не дуло витро.
Ты там не дивился в небо, бо зірки висок.
Тиху голову усемлюй маленьким кроком.
У ночи, то боженька визракала чест.
И голоси, и думки, то просто шум гівської реки.
Межи нічних облуд я заспіваю з розуму, чтоб не зійти.
Високо летает, кешко будет упасть, а тебя никто и не знает, чтоб тебе ценность класть.
У-у-у-у-у, у страху великі очи, у-у-у-у-у, сам не знает, что он хочет.
Что он хочет, а ты живешь в твоей правде, и все не на самом деле.
Сердце гримит в ночи, до боженька везет калачей.
И все голоси, такие думки, то просто шум гирской реки.
Не шестий, не пик, не чутери, не три.
Най страхи розбіють студенні вітри.
Не два, не один, так було спокон віку.
Все пройде лишь півень без закукуріку.
А сердце реми в ночи, то боженька везет калачей.
Всі голоси, думки, то просто шум гівської реки.
Меже ніч, небо влод, я засміваю з розуму, щоб не зійти.