Дай мені отвіт

Я сьогодні вбралася, наче на свято,
Хоч роботи в дворі ще багато й багато.
Ти прийшов, сів на лавці, гризеш соломину,
А я жду, що ти скажеш хоч щось за годину.
Я коси і так і сяк розплету.
А ти дивишся як на ікону святу.
Набридло слухати тишу нічну.
Давай я перша почну.
Слухай, від тебе реально зриває дах,
Скажи мені зараз, у двух словах:
Ти зі мною назовсім? Ти мій до останку?
Чи любитимеш завжди чи тільки до ранку?
Чи душу за мене віддаси?
Чи хочеш лише моєї краси?
Чи будеш зі мною до сивих літ?
Я спитала, то дай же мені отвіт.
Стежка до броду заросла споришами,
Що ж воно крутиться поміж нами?
Місяць підступний чарівно сяє.
Ти гарний такий, що аж зло розбирає.
Або беремось за руки й погнали в ніч,
Або не мороч мені голову, в чому річ?
Бо я дівчина чесна, мені треба знати,
Чи варто на тебе чекати?
Слухай, від тебе реально зриває дах,
Скажи мені зараз, у двух словах:
Ти зі мною назовсім? Ти мій до останку?
Чи любитимеш завжди чи тільки до ранку?
Чи душу за мене віддаси?
Чи хочеш лише моєї краси?
Чи будеш зі мною до сивих літ?
Я спитала, то дай же мені отвіт.